- означення
- [озна/чеин':а]
-н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
означення
Смотреть что такое "означення" в других словарях:
означення — я, с. 1) Дія за знач. означати 1), 3). 2) лінгв. Другорядний член речення, що відноситься в реченні до іменника або субстантивованого слова і виражає якусь ознаку предмета (якість, властивість, кількість). 3) мат. Твердження, що роз яснює, якого… … Український тлумачний словник
означення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
блаженніший — Означення в складі титулу митрополита … Словник церковно-обрядової термінології
високопреосвященний — Означення в скаладі титулу митрополита та архиєпископа … Словник церковно-обрядової термінології
високопреподобний — Означення в складі титулу архимандрита, ігумена та протоієрея й протопресвітера, що прийняли постриження … Словник церковно-обрядової термінології
всесвятий — Означення в складі титулу Вселенського Патріарха … Словник церковно-обрядової термінології
найсвятіший — Означення в складі титулу патріарха … Словник церковно-обрядової термінології
преосвященний — Означення в складі титулу єпископа … Словник церковно-обрядової термінології
в — I невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука в (вимовляється ве ). II (у), рідко ув – із знах., місц. і род. відмінками; рідко вві (у/ві), ві – із знах. і місц. відмінками; прийм. Сполучення з в (у) виражають … Український тлумачний словник
під — I по/ду, ч. 1) Низинне місце; западина. 2) Нижня горизонтальна поверхня, площина якого небудь приміщення, ями, печі і т. ін. || мет. Дно в доменній печі. 3) Місце, майданчик для стіжка. 4) діал. Горище. II прийм., із особ. займ. оруд. в. одн.… … Український тлумачний словник
